Тейк6 днів тому
Gravel Worlds розділяє гонщиків на спонсорованих і тих, хто платить сам
Гравійні професіонали здебільшого добираються до Наннапа за власний кошт, і багато гонщиків, обраних національними федераціями, не отримують жодної підтримки, попри виступи в національних кольорах. Чинний чемпіон серед чоловіків Florian Vermeersch сам оплачує переліт, а екіпірування йому дає лише трейд-команда UAE Team Emirates-XRG — бельгійська федерація не дає нічого. Geerike Schreurs, навпаки, їде разом зі своєю трейд-командою Specialized Off-Road і каже, що це «насправді звичайна поїздка на гонку».
Що це означає
Різниця в підтримці вже вдарила по глибині складу: Cobe Freeburn узагалі не стартує, а з США їдуть лише троє чоловіків.
Статус гравію як неолімпійської дисципліни визначає, хто за що платить. І бельгійська, і британська федерації виділяють менше підтримки неолімпійським дисциплінам, і це помітно: британські гонщики мусять самі купувати національну форму — £60 за майку або £120 за гоночний комбінезон. Sophie Wright, чемпіонка Британії, окрім вартості форми покрила й більшу частину витрат на поїздку: «було б непогано, якби BC запропонувала хоч якийсь рівень підтримки». Maddy Nutt, яка виступає як приватна гонщиця, фінансує поїздку власними спонсорськими коштами, і все одно мусить купувати форму збірної GB, щоб не з'явитися на старті в чужих кольорах. Чемпіон США Cobe Freeburn взагалі пропускає Наннап — причина у вартості поїздки, відсутності підтримки від USA Cycling чи Trek, а також у накладці з фіналом Life Time Grand Prix. Межа проходить саме по підтримці трейд-команд, а не по національній честі: гонщики зі спонсорами на кшталт UAE Team Emirates-XRG чи Specialized Off-Road їдуть забезпечені, тоді як національні майки часто їдуть самі по собі.
Проаналізовано 1 джерело, написано й підсумовано за допомогою AI · Як ми працюємо